Одне державне підприємство для збалансованого розвитку трьох цивільних аеропортів
Пропозиція для громадського обговорення • 22 вересня 2026 року
Республіка Молдова може розглянути створення публічної мережі цивільних аеропортів, якою керуватиме одне державне підприємство. Пропозиція виходить із ДП «Міжнародний аеропорт Кишинів» — далі МАК, — яке продовжувало б діяльність під назвою «Аеропорти Молдови» та керувало б аеропортами Кишинів, Бєльці–Лядовени і Кагул. Мета пропозиції — гарантувати збалансований розвиток аеропортів півночі й півдня країни, Бєльці–Лядовени та Кагула.
Інтеграція Бєльців мала б здійснюватися шляхом приєднання Moldaeroservice, лише якщо стан справи про неплатоспроможність дозволяє таку операцію і якщо дотримано прав кредиторів. Аеропорт Кагул перейшов би у власність держави через законно обґрунтоване і компенсоване відчуження, а потім був би переданий в управління спільному операторові. Маркулешти було б виведено з цивільної складової цього проєкту й передано в управління Міністерства оборони.
Це сценарій реформи. Він не описує вже завершеної реорганізації, вже затвердженого відчуження чи вже ухваленої передачі військовим. Його застосування залежить від окремих юридичних, економічних і технічних перевірок для кожного аеропорту.
Три аеропорти з функціями, пропорційними попиту
Кишинів залишався б головним комерційним аеропортом країни й центром компетенції оператора. Інвестиції, необхідні для безпеки, пропускної спроможності та якості його послуг, мають бути захищені за будь-якого сценарію розширення.
Бєльці–Лядовени могли б обслуговувати північ країни шляхом поетапного розвитку. Регіональні чи чартерні рейси, авіація загального призначення, технічне обслуговування та інші послуги — це варіанти, які слід проаналізувати за допомогою досліджень попиту й технічної сумісності, без завчасної обіцянки регулярних рейсів. Щоб розвиток півночі був гарантований, а не лише задекларований, інтеграція має передбачати оператора-якоря — наприклад, лоукост-перевізника, — затверджений графік інвестицій і чітку нішеву функцію, як показують приклади Каунаса і Кутаїсі.
Кагул міг би забезпечити авіаційну інфраструктуру для півдня. Рівень інвестицій і типи операцій слід визначити після оцінки стану аеропорту, автомобільного доступу, попиту та витрат на сертифікацію. Наземний доступ вирішальний: там, де його бракувало, навіть нова інфраструктура залишалася невикористаною, тож гарантування розвитку півдня залежить від одночасного розв’язання питань під’їзних шляхів і зони попиту. Спільне управління не означає одночасного будівництва трьох аеропортів однакового розміру.
Критерій рішення
Реформу варто ухвалити, якщо вона гарантує збалансований розвиток аеропортів Бєльці–Лядовени та Кагул, з кращою зв’язністю й публічними послугами за обґрунтованої і перевіреної загальної вартості. Захист функціонування аеропорту Кишинів залишається умовою безпеки реформи, а не її метою. Зміна назви й концентрація майна — адміністративні інструменти; результат слід вимірювати послугами, корисними інвестиціями й фінансовою дисципліною. Вирішальна міра успіху — чи отримують Бєльці й Кагул реально заплановані інвестиції та трафік, а не лише чи залишається Кишинів стабільним. Тому пропозицію одного державного підприємства слід оцінювати порівняно зі збереженням нинішньої структури та з координацією між окремими юридичними особами — варіантами, до яких ми повертаємося в розділах про ризики й упровадження.
Moldaeroservice і межа, встановлена неплатоспроможністю
Агентство публічної власності зазначає, що ДП «Moldaeroservice» перебуває в процедурі неплатоспроможності з 29 вересня 2022 року. Публічна інформація дає змогу підтвердити цю дату, але сама не встановлює нинішньої стадії справи, наявності плану реструктуризації чи поточної суми вимог кредиторів. [1]
Приєднання — умовний варіант
Неплатоспроможність не слід трактувати ні як дозвіл на вільне заволодіння майном, ні як достатній доказ того, що будь-яка реорганізація неможлива. Закон про неплатоспроможність № 149/2012 передбачає реорганізацію боржника серед заходів, які можуть входити до плану реструктуризації. Проте ця загальна можливість не підтверджує, що конкретне приєднання Moldaeroservice до МАК допустиме на нинішній стадії справи. [2]
До будь-якого рішення держава має отримати оновлені матеріали справи, відповідні судові рішення й позицію арбітражного керуючого. Потрібні інвентаризація активів, стан прав на землю й будівлі, реєстр вимог кредиторів, забезпечення, судові спори, зобов’язання перед працівниками та можливі екологічні зобов’язання. Слід розмежувати майно підприємства і державне майно, що перебуває в його управлінні. Інвентаризація має також визначити власну дебіторську заборгованість Moldaeroservice — суми, які підприємство має стягнути зі своїх боржників, як-от адміністрація Вільної економічної зони «Бєльці», і невиконані компенсаційні зобов’язання держави за Постановою уряду № 983/2010, — адже це активи підприємства, які треба повернути, а не лише борги, які треба сплатити.
Постанова уряду як засновника не замінює судової процедури й механізмів захисту кредиторів. Операцію слід будувати відповідно до закону про неплатоспроможність, правил реорганізації державних підприємств і режиму публічного майна, зі згодами кредиторів і суду, яких вимагає застосовна процедура. [2–3]
Обережний шлях до інтеграції
Перший варіант для розгляду — профінансована реструктуризація й урегулювання боргів, а потім приєднання після законного закриття процедури. Якщо пропонується реорганізація безпосередньо в межах процедури, її здійсненність має бути підтверджена для конкретного випадку, а операцію включено до законного механізму й затвердженого плану, коли такий шлях доступний.
Приєднання слід оцінювати разом із пасивом і ризиками, що переходять. Його не можна публічно подавати як просту передачу смуги й земель МАК із зникненням боргів. Так само оцінка не повинна ігнорувати вимог, які Moldaeroservice має отримати від третіх осіб: вони є частиною активу підприємства і, будучи стягнутими, зменшують чисте навантаження операції. Для оператора, що приєднує, ключові незалежна оцінка й затверджена межа фінансування до прийняття зобов’язань.
Якщо приєднання неможливе або загрожувало б МАК, можна проаналізувати законне набуття аеропортових активів через механізми процедури неплатоспроможності. Це рішення відрізняється від злиття й має поважати кредиторів, оцінку і правовий режим кожного об’єкта. Воно не виправдовує свавільного вилучення активів із майна боржника.
Висновок умовний: інтеграція Бєльців може залишатися метою публічної політики, але приєднання Moldaeroservice не слід оголошувати здійсненним до перевірки справи й повної вартості операції.
Кагул і Маркулешти потребують окремих рішень
Кагул у власності держави
Запропонований сценарій передбачає набуття державою майна, необхідного аеропорту Кагул, шляхом відчуження з мотивів суспільної необхідності. Наявність аеропортового об’єкта не виправдовує автоматично відчуження всього майна товариства, ані його безоплатного вилучення. Захід має бути обґрунтований відповідно до Конституції та Закону про відчуження з мотивів суспільної необхідності № 488/1999. [4]
Перший крок — кадастрова та юридична перевірка: нинішні власники, земельні ділянки, смуга, будівлі, під’їзні шляхи, іпотеки та інші права третіх осіб. Треба точно визначити, що відчужується і чому кожен об’єкт необхідний. Пропозиція не виходить з презумпції, що весь комплекс належить одному власникові чи що його правовий стан уже з’ясовано.
Держава має довести суспільну необхідність і пропорційність втручання, передбачити справедливе й попереднє відшкодування та забезпечити законні механізми оскарження. Оцінка має порівняти й вартість переговорного придбання. Перевага на користь публічного оператора не скасовує обов’язку обґрунтувати відчуження.
Вартість проєкту охоплює відшкодування, можливі спори, відновлення, обладнання, персонал і сертифікацію. Після законного набуття майно було б зареєстроване у власності держави й передане операторові «Аеропорти Молдови» у формі управління, яку допускає його правовий режим. Набуття майна і право експлуатувати аеропорт — окремі етапи.
Маркулешти в управлінні Міністерства оборони
Пропозиція передбачає зміну публічно оголошеного курсу щодо Маркулешт. 9 вересня 2026 року Moldova 1 повідомляла заяву міністра інфраструктури, за якою землі вже було передано аеропорту Кишинів, а передання інших активів ще готувалося. Отже, не слід вважати, що передання всього майна МАК завершено. [5]
Майно, яким уже управляє МАК, мало б бути передане визначеній структурі Міністерства оборони на основі інвентаризації та необхідних актів. Для майна, ще не прийнятого МАК, шлях передання слід визначати, виходячи з його фактичного юридичного володільця. Слід перевірити також вплив на спеціальний режим Вільного міжнародного аеропорту Маркулешти, на резидентів і чинні договори.
Обґрунтування передання має спиратися на потреби оборони, технічну оцінку й бюджет утримання та інвестицій. Зміна управителя не засвідчує придатності інфраструктури для військового використання. Потрібні координація повітряного простору, врегулювання питання персоналу та чітке покладення зобов’язань, пов’язаних із майном.
Можлива вигода — розмежування цивільної та військової відповідальності. Альтернативна вартість полягає у відмові від деяких комерційних способів використання Маркулешт і у витратах оборонного бюджету. Ці наслідки слід зіставити до остаточного рішення.
Чому Маркулешти не належать до цивільної мережі
Крім розмежування цивільної та військової відповідальності, кілька конкретних аргументів підтримують виведення Маркулешт з-під управління спільного цивільного оператора.
По-перше, Маркулешти — колишній військовий аеродром, а їхній спеціальний режим Вільного міжнародного аеропорту — з резидентами, договорами й об’єктами вільної зони — не відповідає цивільному операторові пасажирської мережі. Їх інтеграція наклала б два різні правові режими й ускладнила б і управління мережею, і становище наявних резидентів. Ба більше, засновником підприємства Маркулешти є Міністерство оборони (Статут 2004 року, затверджений на підставі Постанови уряду № 444/2002), а його основна діяльність — повітряні перевезення вантажів, а не пасажирів; згідно зі ст. 14 Статуту, договори оренди чи співпраці, укладені без згоди засновника, є нікчемними. З погляду компетенції Маркулешти вже належать до сфери оборони, а не цивільного оператора. [27] Останні сертифікати експлуатації аеродрому Маркулешти містять заборони як на перевезення пасажирів, так і вантажів.
По-друге, готовність Маркулешт до цивільних пасажирських операцій не встановлена. Історично останні сертифікати оператора аеродрому, видані ДП ВМАМ, не дозволяють перевезення або пасажирів, або вантажів, або того й іншого, а класифікація міцності смуги, визначена лише за спостереженнями експлуатації, а не за технічними даними (PCN 80/R/B/W/U), і якість аеронавігаційних даних (AIP) — наприклад, відсутність зазначення встановленої серйозної орнітологічної небезпеки — є серйозними адміністративними перешкодами; обов’язковий перехід на метод ACR-PCR, чинний з листопада 2024 року, додає ще одну невідповідність, яку довелося б колись усунути, навіть якби Республіка Молдова отримала тимчасове відхилення щодо ІКАО. Отже, Маркулешти не можна подавати як цивільний актив, готовий до використання в мережі.
По-третє, Маркулешти й Бєльці–Лядовени по суті обслуговують ту саму північну зону тяжіння. Раціональній цивільній мережі потрібен один цивільний аеропорт на півночі — Бєльці–Лядовени, ближчий до другого міського центру країни, — а не два майданчики, що конкурують за той самий обмежений попит. Утримання обох у межах одного оператора розпорошило б інвестиції й створило б внутрішній конфлікт інтересів у розподілі маршрутів і капіталу. До того ж у порівняльному аудиті двох підприємств (Постанова № 32/2007) Рахункова палата констатувала, що «в результаті експлуатації аеропорту Лядовени, який відповідає вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), ДП «Moldaeroservice» отримало доходи в сумі 22,0 тис. леїв і відповідно 99,0 тис. леїв, обслуговуючи лише окремі чартерні рейси» — тобто справжній цивільний аеропорт, який тримали майже бездіяльним (цю констатацію підтверджує й Постанова № 18/2005, де зазначено, що смугу Лядовени доведено до рівня ІКАО, «проте злітна смуга законсервована»). Натомість доходи Маркулешт переважно походили з операцій з повітряними суднами — передання в оренду державних повітряних суден і реєстрації деяких іноземних суден за 10 договорами з фірмами з Греції, Люксембургу, Естонії та США, — договорів, у яких Палата виявила порушення: тарифи без обґрунтувальних розрахунків і договір із грецькою фірмою «Asterias Comercial», укладений без схвалення Міністерства оборони. Ці констатації суперечать потребі в «розвитку» другого аеропорту в Маркулештах. [28]
По-четверте, включення Маркулешт до цивільної мережі ризикувало б закріпити державну перевагу, яку важко обґрунтувати: публічні асигнування, як-от передбачені Законом № 232/2025, спрямовують кошти до Маркулешт, хоча технічне порівняння і порівняння попиту з Бєльці–Лядовени цього не підтримують. [26] Крім того, підтримка Маркулешт як проєкту «в межах Плану зростання ЄС» не має офіційного підґрунтя: ні Європейська комісія, ні Європейський інвестиційний банк, ні ЄБРР не підтверджують включення чи фінансування аеродрому в інвестиційних рамках Європейського Союзу. [29]
По-п’яте, Маркулешти мають задокументовану історію кількох вантажних рейсів із серйозними проблемами врядування: журналістські розслідування виявили торгівлю зброєю, розкрадання і штучно створені борги на десятки мільйонів леїв. Такий профіль виправдовує збереження діяльності під державним контролем і наглядом, а не інтеграцію в комерційного пасажирського оператора. [25] Подібні занепокоєння з’являються й у міжнародних матеріалах (OCCRP, розслідування «Arms-Washing»). [30]
Нарешті, фінансовий тягар Маркулешт значно важчий, ніж Бєльців, — їхня проблема — хронічні збитки. За даними Агентства публічної власності, ДП «Міжнародний аеропорт Маркулешти» щороку з 2019 по 2025 рік зазнавало збитків, сукупно близько 108 мільйонів леїв (~5,6 млн EUR) — приблизно всемеро більше, ніж Moldaeroservice (~15 мільйонів леїв, 2019–2022). У 2024 році витрати перевищили доходи приблизно в 3,1 раза (~24,7 млн леїв проти ~7,9 млн леїв доходів), а чисті активи скоротилися приблизно на 65% (з ~266 до ~92 мільйонів леїв), порівняно з приблизно 33% у Moldaeroservice. Показово, що поточна ліквідність Маркулешт у 2025 році (0,18) уже нижча за рівень, на якому Moldaeroservice стало неплатоспроможним (0,19 у 2022 році). [24]
Результати інших країн неоднакові
Литва й Естонія дають орієнтири для публічного управління мережею аеропортів. Грузія ілюструє змішану структуру. Модель з одним публічним мережевим оператором, до речі, поширена в Європі: Іспанія (AENA, близько 46 аеропортів), Норвегія (Avinor, 44), Фінляндія (Finavia, 20) і Швеція (Swedavia, 10) керують більшістю аеропортів через одну державну компанію, яка підтримує малі аеропорти перехресним субсидіюванням усередині мережі. [6] Порівняння стосується держав із відносно малими ринками; відмінності в туризмі, географії та фінансуванні обмежують перенесення результатів на Молдову. Зростання трафіку саме не доводить ні прибутковості, ні причинного впливу спільного управління. Для розвитку Бєльців і Кагула однаково важливі приклади, де публічне управління сприяло зростанню регіональних аеропортів, і приклади, де регіональна інфраструктура залишилася невикористаною чи залежною від субсидій, — обидва типи наведено нижче.
Литва і зростання регіональних аеропортів
AB Lietuvos oro uostai керує аеропортами Вільнюс, Каунас і Паланга. За даними оператора, Каунас зріс з близько 1,1 мільйона пасажирів у 2019 році до близько 1,6 мільйона у 2025 році, а Паланга — з 338 000 до 448 000. Розраховане на цих значеннях зростання становить приблизно 45% і 33%. Це позитивні результати трафіку для вторинних аеропортів. [7]
Спеціалізація Каунаса на лоукост-рейсах, технічному обслуговуванні й вантажах разом із регіональною роллю Паланги показує перевагу взаємодоповнюваності. Проте наведені дані не встановлюють окремої прибутковості кожного аеропорту чи того, яка частина зростання зумовлена спільним оператором. Правова форма — акціонерне товариство, що відрізняється від молдовського ДП. Для Бєльців і Кагула урок полягає в розвитку функцій, виправданих попитом, а не у відтворенні литовських обсягів.
Естонія і економічна межа регіональної зв’язності
AS Tallinna Lennujaam, що повністю належить державі, керує п’ятьма аеропортами і двома аеродромами. Його цілі прямо включають публічне фінансування регіональної функції. [8] Попередній звіт за 2025 рік зазначає 93 516 пасажирів у регіональній мережі та річний збиток сегмента 688 000 євро при доходах сегмента 6,924 мільйона і витратах 7,612 мільйона євро. Це значення сегмента, а не окремі результати за аеропортами. [9]
Регіональні збитки 2024 року були значно більшими, але звіт пояснює вплив знецінення активів на той рік. Скорочення збитку у 2025 році не можна повністю тлумачити як підвищення операційної ефективності. У IV кварталі 2025 року Пярну мав лише 308 пасажирів, тоді як Тарту — 12 277; це квартальні значення, на які впливає сезонність. [9]
Тарту має угоду про публічну послугу з Finnair на період з 31 березня 2024 року по 31 грудня 2027 року із загальною муніципальною компенсацією 3,2 мільйона євро. Вона фінансує маршрут і відокремлена від фінансування аеропортового оператора. [10] Результат позитивний для зв’язності, але комерційно обмежений: спільне управління не усуває потреби в публічній підтримці й не усуває низького використання деяких майданчиків.
Грузія і зростання в змішаній системі
United Airports of Georgia володіє трьома міжнародними й трьома внутрішніми аеропортами. Кутаїсі та внутрішніми аеропортами управляє UAG, а Тбілісі та Батумі — приватний оператор. UAG повідомляє для Кутаїсі середньорічне зростання трафіку 35,1% у 2015–2019 роках. Це позитивний історичний результат до пандемії, а не показник 2025 року. [11] У довгостроковій перспективі приклад переконливий для півночі Молдови: після реконструкції та повторного відкриття державним оператором у 2012 році Кутаїсі зріс з близько 188 000 пасажирів у 2013 році до понад 1,7 мільйона у 2024 році, переважно завдяки базі лоукост-компанії Wizz Air. Для Бєльців урок полягає в тому, що публічний регіональний аеропорт може швидко зростати, якщо має оператора-якоря і доступний ринок. [12]
Зростання збігається з розвитком туризму й лібералізацією ринку, тож його не можна приписати виключно публічній структурі. Джерело не доводить рентабельності кожного внутрішнього аеропорту. Урок для Молдови — національна стратегія може підтримувати регіональні аеропорти, але спільна власність не гарантує комерційного успіху всіх.
Коли регіональний розвиток зазнає невдачі
Контрприклади так само повчальні, але їх треба правильно читати. Іспанський аеропорт Сьюдад-Реаль — понад мільярд євро інвестицій, близько 190 000 пасажирів за все його існування і закриття приблизно через три роки після відкриття, бо обіцяного залізничного сполучення не створили, а попиту не було, — не входив до національної мережі, а був приватним і регіональним проєктом поза державним оператором AENA. [13] Він не доводить невдачі моделі з одним оператором, а показує загальний ризик будувати інфраструктуру без попиту і без наземного доступу — пряме застереження для Кагула. Ризик, властивий державній мережі, інший: навіть там, де модель працює, багато малих аеропортів залишаються хронічно збитковими. На європейському рівні правила державної допомоги підтверджують цю вразливість: у 2014–2024 роках операційну допомогу допускали до 80% для аеропортів із менш ніж 700 000 пасажирів і до 50% для аеропортів із менш ніж 3 мільйонами, а Комісія визнала, що багатьом аеропортам із менш ніж 1 мільйоном пасажирів знадобиться підтримка й після 2024 року. [14] Висновок для Молдови: розвиток Бєльців і Кагула можна гарантувати лише за наявності реальної зони попиту, наземного доступу і прозорого плану публічної підтримки, а не за припущення, що регіональні аеропорти швидко стануть прибутковими.
Можливі вигоди та ризики, які треба контролювати
Що може виграти мережа
Спільне управління може зменшити дублювання в закупівлях, бухгалтерії, юридичному супроводі, інформаційних системах і просуванні. Компетенції, набуті в Кишиневі, можуть підтримати підготовку персоналу й операційні стандарти регіональних аеропортів. Економію слід оцінювати після вирахування витрат на інтеграцію; команди, необхідні для безпеки в кожному аеропорту, не можна скорочувати лише заради зменшення витрат.
Спільна стратегія може впорядкувати інвестиції й уникнути регіональних проєктів, що конкурують за той самий обмежений попит. Оператор міг би запропонувати авіакомпаніям скоординовану пропозицію, адаптовану до пасажирських зон. Ця перевага не гарантує появи рейсів і не гарантує зниження цін на квитки.
Бєльці й Кагул можуть покращити регіональну доступність і забезпечити резервну пропускну спроможність для певних ситуацій перерви в роботі. Резервна цінність виникає лише тоді, коли інфраструктура, персонал і дозволи уможливлюють відповідні операції. Аеропорт, наявний на мапі, не є автоматично функціональною альтернативою.
Вразливість усього підприємства до тих самих боргів
В одній юридичній особі збитки й зобов’язання, прийняті для одного аеропорту, можуть вплинути на ліквідність усього оператора. Приєднання Moldaeroservice — критична точка. Окремий облік за аеропортами допомагає контролю, але не створює юридичного розмежування відповідальності. Внутрішні ліміти витрат не скасовують прав кредиторів і не усувають ризику неплатоспроможності спільного оператора.
Необхідний захист охоплює врегулювання пасиву до приєднання або в межах затвердженого законного механізму, незалежну оцінку, резерви ліквідності й поетапні регіональні інвестиції. Водночас, оскільки в одному підприємстві пріоритети Кишинева можуть блокувати регіональні інвестиції, розвиток Бєльців і Кагула має бути гарантований захищеним регіональним бюджетом із затвердженими цілями й строками, який не можна відкласти, щоб фінансувати лише Кишинів. Якщо залишковий ризик залишається надто високим, мету одного ДП слід переглянути на користь структури, що юридично розмежовує ризики.
Монополія і непрозоре фінансування
Концентрація управління зменшує можливість конкуренції між включеними аеропортами. Оператор може надавати перевагу одному майданчику, перевізникові чи постачальникові. Тарифи, знижки й доступ до інфраструктури мають відповідати публічним і недискримінаційним критеріям під наглядом компетентних органів. Функція оператора має залишатися відокремленою від регулювання й контролю безпеки авіації.
Використання доходів Кишинева для покриття регіональних збитків має бути видимим, з затвердженими лімітами й оприлюдненим впливом. Капіталізації, гарантії, операційну підтримку й комерційні стимули слід розглядати крізь призму застосовних правил конкуренції та державної допомоги.
Інвестиції без попиту і політизоване керівництво
Найдорожчим результатом була б мережа завеликих об’єктів інфраструктури з постійними витратами й малою кількістю рейсів. Ризик зменшують обережні прогнози, сценарії низького трафіку, поетапні інвестиції й можливість зупинити розширення. Конкурсний добір керівництва, зовнішній аудит і оприлюднення закупівель — умови моделі.
Скільки могла б коштувати реорганізація
Наведена нижче оцінка — це вправа з планування в євро з припущеннями, сформульованими для цього документа. Вона не є кошторисом, оцінкою нерухомості, консультаційною пропозицією чи прогнозом судового відшкодування. Суми наведено без ПДВ, якщо він стане застосовним, і без подальшого фінансування чи індексації. Їх слід замінити пропозиціями, оцінками й даними справи про неплатоспроможність.
Адміністративні витрати на створення оператора
Для інтеграції тривалістю 12–18 місяців орієнтовний робочий діапазон становить 0,40–1,30 мільйона євро. Тривалість — це припущення для адміністративної інтеграції; спори, відчуження чи неплатоспроможність можуть тривати довше. Звичайні витрати на оплату праці наявного персоналу автоматично до цього бюджету не додаються.
| Складова | Припущення щодо вартості |
| Юридичний і фінансовий аудит, реструктуризація й документація | 120 000–400 000 € |
| Інвентаризація, кадастр і оцінки для реорганізації | 60 000–180 000 € |
| Інтеграція ІТ, бухгалтерії та процедур | 100 000–300 000 € |
| Перехід персоналу, навчання й комунікація | 80 000–300 000 € |
| Документування передання Маркулешт і реєстрації | 40 000–120 000 € |
| Орієнтовний адміністративний підсумок | 400 000–1 300 000 € |
Перша позиція передбачає 200–400 експертних днів за гіпотетичною вартістю 600–1000 євро на день. Решта — планові асигнування, а не тарифи, спостережені в порівнянних закупівлях. Оцінка відчуження Кагула бюджетується окремо. Фактичні компенсації працівникам залежать від кількості зачеплених працівників; діапазон не є законною межею їхніх прав.
Кагул і різниця між запитуваною ціною та відшкодуванням
У жовтні 2024 року преса повідомляла про запитувану ціну 2,5 мільйона євро за колишній аеропорт Кагул. Те саме повідомлення відтворювало констатацію AAC про погіршення стану інфраструктури й відсутність деякого ключового обладнання. Ціна оголошення — історичний орієнтир, а не ціна угоди, перевірена ринкова вартість у 2026 році чи законно встановлене відшкодування. [15]
Для перевірки бюджету ми використовуємо три припущення щодо відшкодування: 2,0 мільйона, 2,5 мільйона і 4,0 мільйона євро. Значення 2,0 і 4,0 мільйона обрано виключно для аналізу чутливості навколо публічного орієнтира; вони не є оціненими межами оцінки. Фактичний результат може виходити за їхні межі.
Додається гіпотетичне асигнування 150 000–500 000 євро на оцінки, кадастр, документацію, юридичний супровід і спори щодо відчуження. Обсяг набутих прав і збитків, що підлягають компенсації, має бути встановлено законно. Припущення щодо відшкодування має охоплювати оцінені права, щоб уникнути подвійного врахування тієї самої вартості, наприклад механічного підсумовування вартості об’єкта з його іпотекою.
Бюджетні сценарії та ще невідомі витрати
Таблиця показує гіпотетичну потребу для реорганізації й набуття Кагула. Вона не відображає вартості відкриття двох регіональних аеропортів і не включає сплати боргів Moldaeroservice. Сценаріям не приписано ймовірностей.
| Мільйони євро | Низький | Центральний | Високий |
| Адміністративна реорганізація | 0,40 | 0,80 | 1,30 |
| Відшкодування за Кагул — припущення | 2,00 | 2,50 | 4,00 |
| Процедура відчуження | 0,15 | 0,30 | 0,50 |
| Проміжний підсумок | 2,55 | 3,60 | 5,80 |
| Плановий резерв 20% | 0,51 | 0,72 | 1,16 |
| Ілюстративна потреба | 3,06 | 4,32 | 6,96 |
Резерв — це запас ліквідності, застосований до проміжного підсумку, а не автоматичне збільшення відшкодування й не гарантія достатності бюджету. Центральний сценарій складається з 0,80 + 2,50 + 0,30 мільйона євро плюс резерв 20%. У цих рамках ілюстративний порядок величини — 3–7 мільйонів євро, без урахування боргів і аеропортових робіт.
Пасив Moldaeroservice залишається вирішальною змінною
Додаткову потребу для кредиторів Moldaeroservice слід розрахувати на основі оновленого реєстру вимог, поточних зобов’язань і рішення щодо реструктуризації. З цієї потреби слід відняти вимоги, які сама Moldaeroservice має стягнути зі своїх боржників — серед них адміністрація ВЕЗ «Бєльці» і держава через компенсаційні зобов’язання за Постановою уряду № 983/2010, — адже їх стягнення зменшує чисте фінансування (D). Історичні облікові значення не замінюють цього розрахунку. Якщо позначити D чисте фінансування, фактично необхідне для затвердженого рішення, центральний сценарій становить 4,32 мільйона євро + D, без інвестицій. D не слід автоматично ототожнювати із загальною сумою облікових боргів.
Як простий аналіз чутливості: D в 1 мільйон євро довело б цей проміжний підсумок до 5,32 мільйона, а D у 3 мільйони — до 7,32 мільйона євро. Ці значення D не є оцінками реального боргу. Якщо активи набуваються іншою процедурою, ніж приєднання, ціну й зобов’язання такого сценарію слід перерахувати без механічного поєднання двох альтернативних рішень.
Відновлення і функціонування потребують окремого бюджету
У Кагулі набуття майна не дорівнює придбанню функціонального комерційного аеропорту. Ремонт смуги, руліжних доріжок і перону, інсталяції, аварійно-рятувальні й протипожежні служби, безпека, термінал і сертифікація можуть суттєво змінити бюджет. У Бєльцях потрібні ті самі категорії перевірок відповідно до фактичного стану й запропонованих операцій.
Без технічних експертиз немає достатньої основи для достовірної оцінки цих інвестицій. Загальну вартість слід формулювати так:
реорганізація і набуття + чисте фінансування рішення щодо Moldaeroservice + цивільні інвестиції + оборотний капітал + витрати на передання військовим, ще не враховані + застосовні податки й фінансування.
Щорічна підтримка експлуатації чи маршрутів бюджетується окремо. Оцінку 3–7 мільйонів євро не можна подавати як загальну вартість реформи.
Бєльці–Лядовени і Кагул: порівняльний інвестиційний аналіз (LUBL–LUCH)
За припущення створення інтегрованої національної мережі цивільних аеропортів Міжнародний аеропорт Бєльці–Лядовени (LUBL/BZY) і аеропорт Кагул (LUCH) слід аналізувати насамперед не як конкурентні об’єкти інфраструктури, а як два регіональні аеропорти з взаємодоповнювальними зонами тяжіння й територіальними функціями: Бєльці–Лядовени для півночі Республіки Молдова, Кагул — для півдня країни і, потенційно, для частини транскордонної молдовсько-румунської зони. Міжнародний аеропорт Кишинів залишався б головним національним хабом. Задокументовані дані слід відокремлювати від планових оцінок і значень, що потребують підтвердження технічною експертизою.
1. Доступність і зона тяжіння
Бєльці–Лядовени (LUBL) має перевагу близькості до другого міського центру Республіки Молдова й розташування поруч з одним із головних автомобільних коридорів півночі країни. Аеропорт розташований приблизно за 15 км від центру муніципію Бєльці й приблизно за 9–10 км від межі міської забудови, з доступом коридором M5/E583. Розташування дає змогу відносно швидко дістатися з Бєльців і районів Ришкани, Глодяни, Фалешти, Синжерея і Дрокія, а за ширшого часу в дорозі — з Єдинців, Бричан, Окниці, Дондюшан, Сорок і Флорешт. Наявність залізничної мережі навколо Бєльців і близькість станції Пелінія додатково дають можливість довгострокового розвитку інтермодального сполучення.
Значення цієї зони підтверджують демографічні дані. Перепис 2024 року фіксує 608,7 тис. мешканців у Північному регіоні розвитку, а муніципій Бєльці має 94,5 тис. постійних мешканців і є безперечно найважливішим міським центром півночі. [16]
Отже, для попереднього аналізу для LUBL можна розглядати первинну зону тяжіння близько 300–400 тис. осіб, що відповідає приблизно годині автомобільного доступу, і розширену зону близько 550–700 тис. осіб у межах 90–120 хвилин. Останнє значення може частково включати населення поблизу українського кордону, але його не слід враховувати як гарантований попит. Точне розмежування слід виконати за допомогою ГІС-дослідження часу в дорозі 30/60/90/120 хвилин.
Кагул (LUCH) має перевагу меншої відстані до міського центру. Доступ забезпечується дорогою R32 і дорогою L669, визначеною як під’їзна дорога до аеропорту. Ця наявна інфраструктура зменшує потребу будувати повністю новий автомобільний коридор, хоча стан і пропускну спроможність дороги треба перевірити до відновлення комерційного трафіку.
Утім, внутрішня демографічна база менша, ніж у Бєльців. Перепис 2024 року фіксує 306,7 тис. мешканців Південного регіону розвитку, до яких додаються 103,7 тис. мешканців АТО Гагаузія. Район Кагул має 72,8 тис. мешканців, а місто Кагул — приблизно 22,2 тис. [16]
Специфічна перевага LUCH — дуже близьке розташування до Румунії. Тому його зону тяжіння не слід розраховувати лише в адміністративних межах Республіки Молдова; слід окремо перевірити привабливість для Кагула–Кантемира–Тараклії–Комрата–Вулканешт–Джурджулешт, а також для зони Оанча–Галац у Румунії. Румунську складову слід, однак, зважувати з урахуванням фактичного часу перетину кордону та конкуренції аеропорту Галац, якщо він запрацює, а також аеропортів Ясси і Бакеу.
Як попереднє припущення, LUCH міг би мати молдовську первинну зону тяжіння приблизно 150–220 тис. осіб і розширену, що включає Гагаузію й доступні транскордонні зони, близько 350–500 тис. осіб. Ці цифри — планові припущення, а не результати ГІС-дослідження.
2. Наявна інфраструктура і різниця в технічному ризику
Для LUBL фундаментальна перевага — наявність аеропортового майданчика, збудованого для комерційної авіації, зі смугою 15/33 розміром приблизно 2240 × 42 м, руліжними доріжками й пероном. (Смугу можна подовжити до 3500 м, зокрема завдяки приблизно 500 м території, підготовленої ще 1987 року земляними роботами для подовження смуги; смугу також можна розширити. Конфігурація майданчика додатково дає можливість довгострокового розвитку другої смуги на сусідньому плато.) Архівна технічна документація описує конструкцію смуги товщиною приблизно 49 см, що складається з близько 24 см бетону, 20 см піщано-цементної суміші і 5 см ґрунту, обробленого бітумом. Проте історичне значення PCN 16 R/A/W/T не слід плутати з нині сертифікованою несучою здатністю. [17]
До будь-якого інвестиційного рішення необхідні PCI, HWD/FWD, GPR, кернування й геотехнічні дослідження. Саме такий тип досліджень передбачала пропозиція ADP Ingénierie: оцінка смуги, руліжних доріжок і перону, визначення PCI/PCN і, якщо наявної документації недостатньо, додаткові геотехнічні дослідження. Пропозиція NACO–InterVISTAS, своєю чергою, передбачала technical due diligence, прогноз трафіку, CAPEX/OPEX і генеральний план. [18]
Отже, нині технічно не обґрунтовано стверджувати, що смугу LUBL обов’язково треба повністю реконструювати. Експертиза може привести до одного з трьох рішень: ремонт і обмежене відкриття; посилення/overlay; або конструктивна реконструкція.
Для LUCH ступінь невизначеності вищий. До визначення достовірного бюджету слід повністю обстежити смугу, перон, дренаж, електричну інфраструктуру, будівлі, периметрову безпеку й комунікації. Відповідно, будь-яку нинішню оцінку слід подавати як порядок величини, а не як кошторис.
3. Два різні інвестиційні етапи
Для обох аеропортів корисно розмежовувати Етап A — Minimum Viable Airport (MVA), з інвестиціями, суворо необхідними для сертифікації й швидкого запуску обмеженої кількості комерційних рейсів, і Етап B — повну модернізацію, з інфраструктурою, спроєктованою для розвитку на 15–20 років, повітряними суднами A320/A321/B737, сучасним терміналом, перонами, системами заходу на посадку, вантажною інфраструктурою і подальшим розширенням.
Бєльці–Лядовени — попередній порядок величини
Для LUBL, за умови експертизи покриття, сценарій прискореного відкриття (MVA) міг би потребувати приблизно 15–30 мільйонів EUR, включно з експертизами й проєктуванням, суворо необхідним відновленням/посиленням смуги, руліжних доріжок і перону, дренажем, маркуванням і світлосигнальним обладнанням, огородженням і безпекою, електроустановками, обладнанням наземного обслуговування й аварійно-рятувальним обладнанням, прикордонною/митною інфраструктурою та компактним або модульним початковим терміналом. Якщо дослідження покажуть, що наявна конструкція потребує великих конструктивних втручань, цей діапазон слід збільшити.
Для повної модернізації LUBL, з посиленою і, можливо, подовженою приблизно до 2800–3000 м смугою, розширеним пероном, постійним терміналом, сучасними системами заходу на посадку й навігації, вантажною інфраструктурою, парковками й комунікаціями, розумним попереднім порядком величини було б 50–90 мільйонів EUR, з можливістю перевищення 100 мільйонів EUR у максималістському сценарії з надмірним терміналом, ангарами, складним вантажним комплексом і значним подовженням смуги.
Показово, що в грудні 2019 року транспортний експерт Олег Цофілат публічно згадував в інтерв’ю Радіо Свобода оцінку близько 50 мільйонів EUR для відкриття Бєльців, пов’язану зі сценарієм приблизно 3–3,5 рейсів A320/B737 на день; проте він уточнював, що це не замінює професійного техніко-економічного обґрунтування. [19]
Кагул — попередній порядок величини
Для LUCH слід застосовувати більшу межу невизначеності. Мінімальний сценарій повернення в експлуатацію можна попередньо оцінити в 15–35 мільйонів EUR, якщо експертиза підтвердить можливість повторного використання значної частини наявної інфраструктури. Натомість, якщо смугу й аеропортову інфраструктуру треба значною мірою реконструювати, а аеропорт довести до стандарту, необхідного для регулярної експлуатації A320/B737, повна програма може сягнути приблизно 45–80 мільйонів EUR, можливо й більше, якщо знадобляться значні втручання щодо ґрунту, дренажу, подовження смуги або повне будівництво термінала й перону.
Отже, державі було б необачно вже зараз встановлювати, що LUCH «дешевший» чи «дорожчий» за LUBL. Порівняння слід робити після фізичної експертизи обох об’єктів інфраструктури, за тією самою технічною методологією і для тих самих розрахункових повітряних суден.
4. Європейські орієнтири
Порядки величини слід зіставляти з реальними проєктами. У Бая-Маре проєкт розширення й модернізації аеропортових покриттів мав очікувану вартість близько 64,8 мільйона RON без ПДВ, включно зі смугою, руліжними доріжками, перонами, світлосигнальним обладнанням, дренажем і супутніми роботами; лише роботи на смузі, руліжних доріжках, пероні й технологічній дорозі становили близько 35,45 мільйона RON. [20]
У Сату-Маре значно ширша програма відновлення й модернізації — смуга, перон, несуча здатність льотної смуги, термінал і обладнання — має вартість близько 306,9 мільйона RON без ПДВ, а контракт на роботи — близько 275,8 мільйона RON. [21]
Орадя, своєю чергою, показує, що термінал може окремо становити значну інвестиційну складову: проєкт передбачав збільшення забудованої площі з близько 2925 м² до приблизно 12 500 м² і пропускну спроможність 800 пасажирів на годину. [22]
Ці приклади показують, чому не виправдано одразу проєктувати дуже великий термінал у Бєльцях чи Кагулі. Для перших років економічно обережніше мати модульний або розширюваний термінал, розрахований на реальний піковий трафік, спрямовуючи більшу частку початкового CAPEX на критичну інфраструктуру безпеки й експлуатації.
5. Можливий трафік у перші три роки
Прогноз слід будувати знизу вгору, виходячи з частоти рейсів, місткості повітряних суден і завантаженості, а не лише застосовуючи відсоток до населення. Обережний сценарій запуску міг би бути таким для LUBL/BZY і LUCH відповідно: у рік 1 — 120–180 тис. і 40–70 тис. пасажирів; у рік 2 — 200–300 тис. і 70–110 тис.; у рік 3 — 300–450 тис. і 100–160 тис.
Для LUBL 150 000 пасажирів на рік означають лише близько 410 пасажирів на день в обох напрямках. За середньої місткості 170 місць і завантаженості 80–85% це відповідає приблизно 1,4–1,5 комерційного вильоту на день плюс відповідні прильоти. За 300 000 пасажирів на рік порядок величини становить приблизно три вильоти на день. Для Кагула 50 000 пасажирів на рік — це близько 137 пасажирів на день в обох напрямках, і цього можна спочатку досягти кількома щотижневими рейсами до ринків із діаспорою або поєднанням регулярних і сезонних рейсів.
Ці значення не є сертифікованими прогнозами. Це сценарії для розрахунку параметрів, які слід підтвердити дослідженням попиту: дані MIDR/AAC, географічний розподіл пасажирів KIV та IAS, дані мобільного зв’язку/мобільності, якщо доступні, опитування O&D, діаспора, бронювання й тарифи, конкуренція сусідніх аеропортів і прямі переговори з перевізниками.
6. Чому спільна мережа може змінити економіку проєктів
Приклад Литви інституційно доречний. Одна державна компанія, Lithuanian Airports, керує Вільнюсом, Каунасом і регіональним аеропортом Паланга. У 2025 році три аеропорти разом обслужили близько 7,16 мільйона пасажирів: 5,11 мільйона у Вільнюсі, майже 1,6 мільйона в Каунасі й 448 тис. у Паланзі. [23]
Модель показує, що регіональний аеропорт не слід аналізувати виключно за його відокремленою прибутковістю. Мережа дає змогу централізувати закупівлі, ІТ, маркетинг, переговори з перевізниками, деякі адміністративні функції й планування CAPEX, зберігаючи місцеві операції, необхідні кожному аеропорту. Стосовно Республіки Молдова логіка була б такою: Кишинів як головний національний хаб, Бєльці–Лядовени як регіональний аеропорт Півночі й Кагул як регіональний аеропорт Півдня. У такій конфігурації метою було б не непотрібне множення інфраструктури, а створення мережі, в якій інвестиції здійснюються поетапно відповідно до доведеного попиту.
Попередній висновок (LUBL–LUCH)
Суто з погляду ринку LUBL стартує з більшою внутрішньою демографічною базою, зосередженою навколо другого міського центру країни і Північного регіону з 608,7 тис. мешканців. LUCH має меншу внутрішню базу, але виграє від близькості муніципію Кагул, окремої під’їзної дороги й транскордонного розташування, яке може розширити його потенційний ринок на Гагаузію, південь Молдови й Румунію. [16]
З інвестиційного погляду різницю неможливо суворо встановити до порівнянної експертизи двох майданчиків. Для LUBL є достатньо інформації, щоб вважати реалістичним розгляд як поетапного відкриття порядку 15–30 мільйонів EUR, так і повної модернізації порядку 50–90 мільйонів EUR. Для LUCH відсутність сучасної технічної діагностики виправдовує ширший попередній діапазон — приблизно 15–35 мільйонів EUR для мінімального рішення і 45–80+ мільйонів EUR для повної реконструкції й модернізації.
Ці значення слід розглядати як скринінгові бюджети, а не кошториси. До затвердження інвестиції обидва аеропорти мали б пройти ту саму незалежну процедуру: конструктивна експертиза покриттів → PCI/PCR/PCN → геотехніка й дренаж → перешкоди й поверхні обмеження → оцінка терміналів і комунікацій → ГІС-зона тяжіння → прогноз O&D → сценарії трафіку → CAPEX/OPEX → CBA/ENPV/EIRR → поетапний генеральний план. Лише після такого аналізу можна порівнянно встановити реальну вартість відкриття LUBL і LUCH.
Як можна втілити пропозицію
Спершу слід довести загальну вартість
Уряд мав би замовити порівняльний аналіз між збереженням нинішньої структури, єдиним оператором і спільною координацією з окремими юридичними особами. Оцінка має включати врегулювання неплатоспроможності Moldaeroservice, набуття Кагула, інвестиції та поточні витрати всіх аеропортів, а також наслідки передання Маркулешт обороні.
Бюджет має розмежовувати одноразові витрати на реорганізацію й придбання та щорічні видатки. Адміністративну економію не слід враховувати до її досягнення, а оцінки трафіку слід перевіряти й у несприятливому сценарії. Без цих даних не можна відповідально обстоювати певну економію, строк окупності чи розмір субсидії.
Чотири умови до фактичної інтеграції
Для Moldaeroservice потрібне перевірене юридичне й фінансове рішення у справі про неплатоспроможність. Рішення має включати й стягнення власної дебіторської заборгованості підприємства з його боржників, як-от адміністрації ВЕЗ «Бєльці». Для Кагула необхідні обґрунтування суспільної необхідності, з’ясування права власності й фінансування відшкодування. Для Маркулешт треба затвердити призначення, передане майно й ресурси Міністерства оборони. Для МАК треба довести здатність витримати реорганізацію без шкоди для основної діяльності.
Після цього можна ухвалювати акти про реорганізацію, зміну назви й статуту, передання майна і необхідні реєстрації. Графік має бути узгоджений із завершенням процедур, а не з політичною датою, оголошеною до оцінки. Зміни щодо оператора й інфраструктури слід узгоджувати з Органом цивільної авіації; існування одного підприємства не замінює вимог, застосовних до кожного аеропорту.
Фінансові правила і публічні результати
Кожен аеропорт має мати окремо звітовані бюджет, доходи, витрати, інвестиції й показники. Бюджет кожного регіонального аеропорту має включати гарантований і захищений мінімальний рівень інвестицій, щоб розвиток Бєльців і Кагула не залежав від доходів, що лишаються після покриття пріоритетів Кишинева. Для кожного регіонального аеропорту план має містити вимірювані цілі — щорічні суми інвестицій, порогові значення трафіку й строки, — про які щороку публічно звітують; їх повторне недосягнення має запускати перегляд, а не мовчання. Мережа має також оприлюднювати консолідовану звітність, щоб внутрішні трансфери не приховували реальної вартості регіональних аеропортів. Фінансування публічної місії має визначати необхідну послугу, допустимі витрати, джерело коштів і спосіб перевірки.
Доречні показники включають безпеку, доступність інфраструктури, якість послуг, грошовий потік, потребу в публічній підтримці, виконання інвестицій і використання пропускної спроможності. Кількість пасажирів важлива, але не повинна ставати єдиним критерієм фінансування чи оцінки керівництва.
Висновок пропозиції
ДП «Аеропорти Молдови» може бути послідовним варіантом управління аеропортами Кишинів, Бєльці–Лядовени і Кагул. Воно дає можливість спільної стратегії, використання наявних компетенцій і поетапного регіонального розвитку. Передання Маркулешт Міністерству оборони може прояснити відповідальність, якщо його обґрунтовано й окремо профінансовано.
Підтримку цієї формули слід пов’язати з чотирма перевірюваними результатами: Бєльці–Лядовени і Кагул реально й збалансовано розвиваються, з інвестиціями й трафіком, досягнутими за затвердженим графіком; з кредиторами Moldaeroservice поводяться відповідно до закону, а власна дебіторська заборгованість підприємства — від боржників, як-от адміністрація ВЕЗ «Бєльці» і держава (Постанова уряду № 983/2010), — стягнута; Кагул набуто з дотриманням права власності й публічного бюджету; а Кишинів залишається фінансово й операційно міцним як основа всієї мережі. Реформа виправдана тоді, коли вигоди мережі перевищують витрати й ризики їх концентрації в одному підприємстві.
Джерела та межі перевірки
Документ формулює пропозицію публічної політики на основі публічних джерел, переглянутих 21 вересня 2026 року. Запропоновані ролі аеропортів, вигоди й заходи контролю — це висновки аналізу, а не констатації вже проведених техніко-економічних обґрунтувань.
[1] Агентство публічної власності — Moldaeroservice і дата початку процедури неплатоспроможності
[2] Закон про неплатоспроможність № 149/2012 — Державний реєстр правових актів
[3] Закон № 246/2017 про державне підприємство і муніципальне підприємство
[4] Закон про відчуження з мотивів суспільної необхідності № 488/1999
[5] Moldova 1 — стан приєднання аеропорту Маркулешти, 9 вересня 2026 року
[6] Avinor (Норвегія), Finavia (Фінляндія), Swedavia (Швеція), AENA (Іспанія) — національні державні оператори мереж аеропортів і перехресне субсидіювання
[7] Lithuanian Airports — керовані аеропорти
[8] AS Tallinna Lennujaam — структура й цілі оператора
[9] Tallinn Airport — попередній звіт за 2025 рік, с. 4 і 8
[10] Мерія Тарту — угода про публічну послугу для маршруту до Гельсінкі
[11] United Airports of Georgia — власність і управління аеропортами
[12] Kutaisi International Airport — динаміка трафіку 2013–2024 і база Wizz Air
[13] Сьюдад-Реаль (Іспанія) — приватний/регіональний проєкт поза AENA: вартість, низький трафік і закриття
[14] Європейська комісія / ACI Europe — державна допомога регіональним аеропортам (Настанови 2014 року, операційні пороги)
[15] UNIMEDIA — запитувана ціна за Кагул і пояснення AAC, 4 жовтня 2024 року
[16] Національне бюро статистики — Перепис населення і житлового фонду 2024 року (географічний розподіл населення)
[17] Архівна технічна документація аеродрому Бєльці–Лядовени — характеристики смуги та історичний PCN (16 R/A/W/T)
[18] Пропозиції ADP Ingénierie та NACO–InterVISTAS (2020) — технічна оцінка і техніко-економічне обґрунтування для Бєльці–Лядовени
[19] Олег Цофілат, інтерв’ю Радіо Свобода, 9 грудня 2019 року — оцінка близько 50 млн EUR і ~3–3,5 рейсу на день для відкриття Бєльці–Лядовени: https://www.europalibera.md/a/30316049.html
[20] Міжнародний аеропорт Бая-Маре — «Розширення і модернізація аеропортових покриттів» (вартість тендеру)
[21] Міжнародний аеропорт Сату-Маре — «Відновлення і модернізація льотних покриттів і розширення аеровокзалу»
[22] Повітова рада Біхора / Аеропорт Орадя — проєкт нового пасажирського термінала (800 пасажирів на годину)
[23] Lithuanian Airports (LTOU) — результати трафіку 2025 року (Вільнюс, Каунас, Паланга)
[24] Агентство публічної власності — фінансові показники ДП «Міжнародний аеропорт Маркулешти» і ДП «Moldaeroservice» (2019–2025): app.gov.md
[25] Anticoruptie.md — розслідування щодо торгівлі зброєю, розкрадань і боргів у Міжнародному аеропорту Маркулешти, 17 липня 2019 року
[26] Закон № 232/2025 про бюджетні асигнування для аеропорту Маркулешти
[27] Статут ДП «Міжнародний аеропорт Маркулешти» (зареєстрований 30.01.2004; Постанова уряду № 444/2002) — засновник Міністерство оборони, ст. 14 (оренда за умови згоди засновника)
[28] Рахункова палата Республіки Молдова — Постанова № 32/2007 «щодо звіту про управління державним майном ДП «Moldaeroservice» і ДП «Міжнародний аеропорт Маркулешти» за 2005–2006 роки» (M.O. № 117–126/2007) і Постанова № 18/2005 (смуга Лядовени на рівні ІКАО, «проте законсервована»)
[29] Офіційні відповіді щодо відсутності Маркулешт в інвестиційних рамках ЄС — Європейська комісія (C(2026) 3937 final), Європейський інвестиційний банк (WO1950276), ЄБРР (R923329)
[30] OCCRP — розслідування «Arms-Washing: Ukraine Network Moves Embargoed European Arms to Africa and the Middle East»
Уточнення щодо тлумачення аналізу
Для цього аналізу не були доступні оновлені матеріали судової справи Moldaeroservice, остаточний реєстр вимог кредиторів, актуальні кадастрові витяги щодо Кагула й остаточна інвентаризація передань щодо Маркулешт. Тому документ не підтверджує ні негайної можливості приєднання, ні особи всіх правовласників, ні вартості передань.
Посилання на законодавство визначають відповідну правову базу; чинну консолідовану редакцію та її застосування до конкретних операцій слід перевірити до підготовки актів. Необхідно також перевірити Цивільний кодекс, режим управління публічною власністю, норми передання майна та спеціальний режим Маркулешт.
Сторінка Агентства публічної власності підтверджує, що Moldaeroservice і далі публічно віднесено до категорії неплатоспроможних підприємств. Рішенням Кишинівського суду (центральний офіс) від 29 вересня 2022 року (справа № 2i-171/22), яким було порушено процедуру неплатоспроможності щодо ДП «Moldaeroservice», арбітражного керуючого було зобов’язано «подати Звіт щодо причин, що призвели до неплатоспроможності боржника, з визначенням винних осіб і підстав їх відповідальності згідно із законом»; проте цей обов’язковий звіт не було складено, тож осіб, винних у доведенні підприємства до неплатоспроможності, не встановлено й не притягнуто до відповідальності. Сторінка Агентства публічної власності не замінює судового підтвердження стадії процедури. Повідомлення Moldova 1 використано для публічно оголошеного контексту щодо Маркулешт, без заміни актів передання й записів про майно.